четверг, 25 октября 2012 г.

Біографія Михайла Стельмаха

1 група дослідників "Біографи"
Завдання: дослідити біографію Михайла Стельмаха, подати її в цікавій формі.


Цікаві факти з життя Михайла Стельмаха


1. Сам Стельмах до кінця життя лишався безпартійним — факт промовистий і рідкісний для митця його рангу. Письменник виборював змогу сказати основне: про правду і кривду, про хліб і сіль, про високу моральність і працелюбність рідного народу, про кохання і материнство, дитячу наївність і старечу мудрість, про красу української мови і пісні.
Найкращі твори Михайла Стельмаха — ті, де майже немає кон’юнктурних чи написаних із цензурних міркувань сторінок: повість про дитинство малого Михайлика «Гуси-лебеді летять» та «Щедрий вечір». 


2. Син Михайла Стельмаха - Ярослав - став відомим українським дитячим письменником.  У 6 класі ми вивчали його твір - "Митькозавр із Юрківки" 







Офіційна біографія




Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.

Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.

Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941 року.

Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну. У 1941р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Залікувавши друге важке поранення (липень 1944р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.

Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), в 1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.

1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору «На нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створили в цілокупності (після кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен:

1957р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого Жовтня;

1959р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.;

1961р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»;

1969р. — роман «Дума про тебе». 

Останній роман — «Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.

Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.

У 1957р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958; «Правда і кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Купала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про любов», 1971.

М Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді летять», 1964; «Щедрий вечір», 1967), вчений-фольклорист.

Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.

Помер письменник 27 вересня 1983p.

Висновок: Письменника недарма вважають співцем дитячої душі, оскільки у своїх творах він майстерно змальовує переживання наших однолітків.

среда, 24 октября 2012 г.

Символіка українського Різдва




СВЯТА ВЕЧЕРЯ АБО "СВЯЩЕННА ВЕЧЕРЯ" - це центральна традиція прекрасних святкувань Божої Матері в українських домівках. На вишиту скатерть обіднього столу іноді кладуть декілька джгутів сіна – як нагадування Віфлеємських ясел. Чимало Канадських і американських сімей, для цього випадку, надягають свої вишиванки.

Як діти побачать ввечері на східному небу першу Зірку, що символізує трьох Мудреців, Свята Вечеря може починатися. При занятті сільським господарством, глава сім'ї спочатку вносить сніп пшениці (він зветься дідух), який представляє важливість давніх та багатих врожаїв пшениці України, насущний хліб віковічний. Дідух буквально означає "дух діда", тобто символізує предків сім'ї. У міських домівках стіл прикрашають декількома колосками золотої пшениці в вазі.

Батько каже Молитву і говорить традиційне вітання Різдва, "Христос родився!", а сім'я відповідає - "Славіте Його!". В деяких сім'ях використовується Старослов'янська форма „Христос раждается”.

В кінці СВЯТ ВЕЧОРА сім'я часто співає Колядки, українські Гімни Різдва. В багатьох громадах, за старою українською традицією, розносять освівування (колядують) групи молоді і члени організацій та церков, які заходять в будинки та збирають пожертви.

Улюблений український гімн - це „Бог предвічний”, який має найпрекраснішу мелодійність і ліричність. Деякі українські гімни незвичайні, тому що згадують Україну, тоді як інші - це старовинні тисячолітні язичницькі пісні, перероблені на гімни Христу.

РІЗДВО - це РАДІСНИЙ ДЕНЬ, що його українські сім’і розпочинають з відвідин Церкви. Українські Церкви здійснюють службу, яка починається до опівночі, на свято Богородиці, і до ранку Різдва. Різдвяна Вечеря, без Пісних обмежень, не має таких багатих традицій, як Свята Вечеря. Старовинна в Україні традиція дарування дітям подарунків на День Святого Миколая, 19-го грудня, загалом замінена датою Різдва.

МАЛАНКА АБО ЩЕДРИЙ ВЕЧІР на 13 січня, за Юліанським календарем, відомі в багатьох містах як українська Новорічна Божа Матір. При цьому, в останній вечір року співаються гімни Нового Року, які називаються Щедрівки. Самий знаменитий і популярний з них – „Щедрик” Леонтовича, який в англійському варіанті відомий як "The Carol of the Bells".

В той час, як Різдво - це релігійна подія, Маланка – це мирське святкування торжества. У деяких громадах українські професійні та бізнесові клуби або молодіжні організації спонсорують Маланкові банкети і бали.

Традиційні звичаї українського Різдва надають колориту і змісту зимовому святу Різдва 7 Січня. Це зазвичай мирна і спокійна подія. Святкування нагадує нам про малюка в Віліємських яслах, чий 2005-й день народження ми святкуємо. Проте, і на знамените Різдво 25 грудня, і на відоме Різдво 7 січня, побажання одинакові: "Мир Землі! Добро людям!”

Офіційна біографія




Михайло Панасович Стельмах народився 24 травня 1912р. у селі Дяківці Літинського району на Вінниччині в родині незаможного хлібороба.

Перші його віршові спроби припадають на тридцяті роки, коли він по закінченні Вінницького педагогічного інституту (1933) вчителює спочатку на рідному Поділлі, а потім у школі села Літки на Київщині. Паралельно з роботою вчителя Стельмах працює і як збирач народнопісенних скарбів; пізніше (після Великої Вітчизняної війни) він деякий час вдосконалював професійні навики фольклориста на посаді наукового співробітника в Інституті фольклору та етнографії АН УРСР.

Перша збірка поезій «Добрий ранок» виходить під редакцією А. Малишка 1941 року.

Перебуваючи у лавах Радянської Армії, М. Стельмах зустрів Велику Вітчизняну війну. У 1941р. отримав важке поранення в голову і спину. Після тривалого лікування — знову на фронті. Списаний медкомісією зі служби в артилерійській частині, працює спеціальним кореспондентом газети «За честь Батьківщини» (Перший Український фронт). Залікувавши друге важке поранення (липень 1944р.), він повертається до лав захисників Вітчизни і закінчує війну на німецькій землі.

Під час війни у Воронежі та Уфі вийшли під редакцією М. Рильського дві збірочки фронтових віршів Стельмаха «Провесінь» і «За ясні зорі» (1942), в 1943р. з'явилась надрукована в Уфі книжка оповідань «Березовий сік» під редакцією Ю. Яновського.

1943 роком датується початок роботи над вимріяним ще до війни великим прозовим твором. Праця над ним тривала вісім років; частини твору «На нашій землі» (1949) та «Великі перелоги» (1951) створили в цілокупності (після кількох «проміжних» редакцій окремих частин) об'ємний роман-хроніку під назвою «Велика рідня». Роман був удостоєний Державної премії Союзу РСР і започаткував серію епічних полотен:

1957р. — роман «Кров людська — не водиця», написаний до 40-річчя Великого Жовтня;

1959р. — роман «Хліб і сіль», який разом з обома попередніми епічними творами письменника був удостоєний Ленінської премії 1961р.;

1961р. — роман «Правда і кривда», несподіваний своєю публіцистичною «відкритістю»;

1969р. — роман «Дума про тебе». 

Останній роман — «Чотири броди» (1979, Державна премія УРСР ім. Т. Г. Шевченка 1980р.), як і «Велика рідня» і «Дума про тебе», об'єктом зображення має українське село 30-х років і часів Великої Вітчизняної війни. Цей роман, який справедливо вважають творчим заповітом видатного письменника, складно і довго йшов до читача. Це пояснюється тим, що в ньому автор порушив заборонені тоді теми — голоду 1933 року, сталінських репресій, атмосфери недовіри та донощицтва, що панували в ті роки, свавілля партійних керівників.

Поетична творчість М. Стельмаха зменшується: після виходу збірок «Шляхи світання» (1953) та «Жито сили набирається» (1954) письменник обмежується упорядкуванням двох книг вибраного — «Поезії» (1958) і «Мак цвіте» (1968) — та виданням кількох книжечок для дітей.

У 1957р. вийшла друком п'єса «Золота метелиця», яка поклала початок низці драматичних творів: «Кров людська — не водиця», 1958; «Правда і кривда», 1965; «Зачарований вітряк», 1966; «На Івана Купала (Дума про Морозенка)», 1966; «Кум королю», 1967; «Дума про любов», 1971.

М Стельмах — знаний далеко за межами нашої країни романіст, поет, драматург, повістяр («Над Черемошем», 1952; «Гуси-лебеді летять», 1964; «Щедрий вечір», 1967), вчений-фольклорист.

Був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1972), депутат Верховної Ради СРСР ряду скликань, академік АН УРСР.

Помер письменник 27 вересня 1983p.